Буцька загальноосвітня школа

Історія Буцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів

В Київському обласному архіві зберігаються цікаві документи, які свідчать, що восени 1861 року було вирішено відкрити в Буках церковно-парафіяльну школу. Але церква і місцева влада не дуже поспішали з її відкриттям. вони не зуміли підготувати приміщення під школу, не потурбувалися про її обладнання та й вчителя не було.

Тому школу відкрили 15 жовтня 1862 року. Її приміщення займало половину звичайної селянської хати під солом'яною стріхою.

Першим вчителем у цій школі був попівський син, який навчав дітей на церковно-парафіяльній мові читати, писати та рахувати чотири дії арифметики. З першого дня навчання був введений як найголовніший предмет - закон божий, якого навчав сам батюшка. На той час в школі навчалось 17 хлопчиків і лише три дівчинки. Учні були різного віку- від 9 до 12 років. З перших днів навчання було ввдено непорушне правило - перед уроками всі учні ставали на молитву, яку читав сам учитель, а потім це доручалося старшим учням. Всі учні стояли на молитві перед великим образом пречистої перед яким горіла лмпадка. Пан-отець строго вимагав щонеділі і на релігійні свята, щоб усі учні відвідували церкву. Там вони стояли в два ряди перед іконостасами під наглядом учителя.  

Навчання в школі починалось в другій половині жовтня і закінчувалось на початку квітня. В школі було введено фізичне покарання учнів, яких вчитель тягнув за вуха, бив товстою лінійкою по долоні руки, або ставив на коліна перед класом.

Батюшка на уроках "закону божого" не бив, але тих, хто не знав уроків, він ставив на коліна серед класу, а дуже непокірним давав ще й товсту книгу "Псалтир" держати з піднятими руками над головою. Від такого покарання дехто з учнів не витримував і падав, умліваючи.
В кінці навчального року перевірки знань учнів ніхто не робив ніяких літніх завдань. А восени, коли учні з'являлися до школи, вчитель перевіряв їх знання і за своїм розсудом садовив їх у другий клас. а бо залишав у першому, як другорічника. 
Книжок і зошитів на той час не вистачало, то учні виконували роботу з письма і арифметики на грифельних дошках, які купували у місцевого крамаря. Спочатку в школі був лише перший клас, а на слідуючий рік відкрили другий клас. Третій клас утворився лише через декілька років, у якому було дуже мало учнів, тому що діти, підростаючи, залишали школу. Всі класи навчались в одній тісній класній кімнаті і навчання вів лише один учитель. Ця перша церковно-парафіяльна школа існувала понад 4 десятиріччя без особливих змін. 
На початку ХХ століття Буки стали великим населеним пунктом з чисельністю 5461 чоловік (разом Буки і Антонівка) . Це був один з великих центрів хлібної торгівлі в Київській губернії. Щотижня тут відбувалися великі базари. Діяло дві церкви, 4 синагоги, росли приватні магазини, будувались багаті будівлі, але освіта простого населення майже не змінювалась. В тій же церковно-парафіяльній школі навчалося 29 хлопчиків і 11 дівчаток. Це не забезпечувало начання й десятої частини дітей шкільного віку.

Лише після революції 1905 року в Буках в приватному приміщенні було відкрито однокласну земську школу. проте умови навчання були важкі, класні кімнати малі за розміром, на два вчителя припадало по 60 учнів. Школа не мала ніяких навчальних посібників.

на початку 1909 року було відкрито бібліотеку, в якій налічувалося 573 книги переважно релігійного змісту. За 1909 рік було всього 280 книговидач, що свідчить про низький рівень письменності та освіченості населення.

В 1911 році почало працювати двокласне земське училище, яке містилося в приватному будинку. Нове приміщення, яке будувалося уманським земством було ще незакінчене. В наступному році училище перейшло в власне приміщення. В цій установі працювало три вчителі: І.А.Кишніський - завідуючий училищем, Ю.С.Гулькевич - вчителька і наш земляк П.І.Лисенко. Місцевий батюшка був законоучителем. Спочатку в училищі було лише три класи, а потім стало п'ять, в яких налічувалось 96 хлопчиків і 25 дівчаток. Училище мало чотири класних кімнати й учительську. Поруч з навчальною будівлею був збудований чотирьохквартирний будинок для вчителів та підсобні приміщення для ведення господарства. училище було забезпечене посібниками та мало невеличку бібліотеку. воно працювало до початку Першої світової війни. Під час війни ця установа працювала з перебоями, а взимку 1917 року й зовсім припинила свою роботу.

Восени 1920 року почала працювати початкова трудова школа в якій спочатку було два класи, а згодом їх стало чотири. На 1922 рік школа працювала безперебійно. Навчанням на той час було охоплено понад 90% дітей шкільного віку. Приміщення школи на той час було переповнене. Тут навчались діти, а ввечері шкільні класи заповнювали дорослі чоловіки і жінки, які сідали за парти і навчалися грамоти. Восени 1928 року почала працювати Буцька семирічна школа, в якій навчалося понад 200 дітей, що складало 95% дітей шкільного віку.

Школа вже була краще забезпечена навчальними підручниками і деякими наочними посібниками, мала власну майстерню і дослідні ділянки, де учні проходили програмовий мінімум трудової підготовки.

Восени 1934 року почала працювати перша в колишньому Буцькому районі середня школа, яка охоплювала середнім навчанням дітей сіл Буки, Антонівка, Кривця, Попівки, Березівки, Кислина, Червоного Кута, Нової Греблі і Березинського цукрового заводу. Одночасно продовжувала працювати школа для дорослого населення. Директором школи став М.І. Степовенко.

В 1936 році в п'яти великих будинках колгоспу "Гуртуйсь незаможнику" на П'ятихатках відкрито дитячу колонію, в якій виховувалось 102 безпритульних дітей різних національностей: росіяни, українці, білоруси. Колонія мала свій штат вихователів і підпорядковувалась Київському обласному відділу Народної освіти. Вона працювала на початку війни, а потім була евакуйована до куйбишевської області.

На початок 1941 року Буки стали впорядкованим центром району. Вони жили повноцінним культурним життям. на той час середня школа по успішності і спортивно-масовій роботі займала ІІ місце в Київській області.

Радісні перспективи ніс 1941 рік. В середній і семирічній школах закінчились випускні екзамени. Вперше школа порадувала Батьківщину 100% -ю успішністю випускних класів. і саме тут невимовну радість і світлі творчі мрії щасливої юні перервала старшна звістка - "війна!". В той же день 23 випускники-комсомольці подали заяви до воєнкомату з проханням направити їх на фронт. прохання юнаків задовольнили, а дівчатам порадили йти в колгосп і замінити мобілізованих на війну батьків, братів, старших.

Середню школу перетворили у в'язницю, в якій по-звірячому катували радянських людей.

Нелегко було відбудувати школу після окупації. В приміщенні всі вікна були замуровані наглухо цеглою, розвалені груби для опаленння, у вікнах- бійниці для кулеметних гнізд. В класних кімнатах на долівках бруд, на стінах кров замучених. Але силами вчителів, учнів та ії батьків при допомозі громадськості приміщення школи було швидко відремонтоване і на початку квітня 1944 року тут розпочалося навчання.

Буцька середня школа в післявоєнні роки швидко розвивалась. По навчальній і методичній роботі згодом зайняла І місце і стала опорною школою на весь район. Контингент учнів швидко зростав. Крім центрального будинку школа займала ще три додаткових приміщення на селі, але й це не могло задовольнити її вимог. Навчання проводилось у ІІ зміни з 8 ранку до 19-20 години вечора. Ще діти не встигали звільнити приміщення класів, як їх займали учні вечірньої школи сільської молоді, які закінчували навчання о 23-24 годині ночі. 

Дуже гостро постало питання про нове приміщення школи. Протягом двох роківбуло добудовано школу, яка простяглася майже на цілий квартал. 

В 1959 році учні і вчителі справили новосілля в новому приміщенні, яке дало достатню кількість класних кімнат, спортзал, столярну і слюсарну майстерні, кухню і шкільну їдальню. Школа перейшла на однозмінне навчання. 

Післявоєнні роки стали роками швидкого розвитку освіти і навчання. За цей час середнгя школа провела 26 випусків. Майже 1300 випускників одержали путівки в життя. більша частина з них здобули вищу або середню спеціальну освіту.

В 70-х роках винекла потреба в будівництві нового приміщення школи. Накошти колгоспу "Пам'ять Леніна" в 1975 році розпочали будівництво нової школи на 640 місць, яка 1 вересня 1977 року прийняла своїх вихованців. 

За 30 років зі школи випущено 1392 випускники, з них 88 медалістів.

Нині в нашій школі працює 41 особа- з них 27 учителів. Приємно відмітити, що серед 27 педагогів- 16 випускників нашої школи. 

Серед вчителів- 2 вчителі-методисти, 3 старші вчителі. 7 учителів мають вищу кваліфікаційну категорію, 12- першу кваліфікаційну категорію, 7 - другу. 

Випускники нашої школи стали:

- вчителями - 120;

- інженерами - 69;

- військовими - 53;

- лікарями - 37;  

- медсестрами - 32;

- працівниками МВС - 31;

- вихователями - 35;

- журналістами - 17.

Звичайно всі професії перелічити важко, але відрадно те, що кожен з наших випускників знайшов своє місце в житті і вносить свою частку в розбудову незалежної України. Тридцять сім років тому вперше привітно відкрила свої двері для діьвори школа-новобудова. вона зустріла школярів широкими коридорами, світлими класами. але школа - це не лише приміщення. Школа - це педагоги і діти. Із покоління в покоління саме вони творять її історію, своїми ділами примножують її славу, роблять свій маленький, але неповторний внесок у розквіт рідної Вітчизни. Творча праця педагога вимагає цілковитої самовіддачі всіх сил, душі та розуму. Це праця не з примусу, а за покликом серця, і тому вона не боїться ніяких перевантажень, власне, не помічає їх за тим незрівнянним творчим виявленням, почуттям радості знахідок і відкриттів, почуттям неймовірного захоплення від успіхів своїх вихованців.

Саме таких педагогів об'єднує колектив Буцької ЗОШ І-ІІІ ступенів, де директором Свистун олексій Степанович, а заступниками Валентина Феофанівна Левченко і Олена Миколаївна Острова. В школі працює 27 педагогів. З них три учителя математики, 1 старший учитель, вищу категорію мають 6 учителів. В школі навчаються діти з Буків, Антонівки, Кутів, Кислина, Русалівки, Кривця, Філіції, Березівки.